"Театр одного актора" – рецензія на фільм "Джокер"

"Джокер"Постер до фільму "Джокер" Об этом сообщает inflation.in.ua со ссылкой на СМИ.

Це трагедія однієї нещасної людини, яка просто хоче щось значити в цьому світі, хоче жити як всі, але в суспільства на нього інші плани.

Герой без передісторії. У Джокера немає якогось канонічного коміксного походження, навіть імені конкретного немає. Благо, Warner Bros. дали добро на креатив і режисер, Тодд Філіпс взявся це виправляти. Одразу відповідаю на головне запитання: так, "Джокер" вийшов настільки крутий, як про нього всі говорять (а Гоакін Фенікс ще крутіший).

Місто буквально тоне у смітті, комунальники страйкують, соціальні служби перестають працювати, зростає безробіття, а з ним і антивладні настрої. Таким нас зустрічає Ґотем 80-х.

І посеред цієї метушні та бруду живе Артур Флек. Мешкає він не в найкращому районі та ще й зі своєю мамою, працює клоуном-аніматором, після психлікарні ходить до соцпрацівника та приймає 7 різних ліків, щоб хоч якось тримати себе в рівновазі серед ґотемського хаосу. І знаєте, деякий час йому це навіть вдається. Артур мріє про кар’єру стендап-коміка: вечорами він з мамою дивиться у телевізорі популярне шоу Мюррея Франкліна (Роберт Де Ніро), й уявляє себе одним з його гостей.

У фільмі є два ключових герої: перший, це власне сам Артур Флек, а другим є саме місто Ґотем. Вони наче в якомусь дивному симбіозі залежать одне від одного. Місто стало своєрідним інкубатором для Джокера, а тепер він вчиться використовувати його у своїх цілях. Сцена за сценою воно відкриває глядачу свої брудні та гнітючі сторони.

Артур хотів жартувати і дарувати людям усмішки, але суспільство не хоче його жартів. Воно б’є його і не дає оклигати. Цей Джокер – не поодинокий псих, який живе з матір’ю. Цей Джокер – кожен, хто хоче жити разом з іншими, звичайними людьми. Ніхто його не помічає, він може бути серед нас, він може бути будь-ким із нас.

Це трагедія однієї нещасної людини, яка просто хоче щось значити в цьому світі, хоче жити як всі нормальні люди, але в суспільства на неї інші плани. "Усе, що є, – це похмурі думки", – в отакому світі і живе Артур Флек.

Режисер неспішно знайомить нас з оцим ґотемським нутром, буденним життям героя та періодично розбавляє все неочікуваним різким екшеном. Похмурий тон стрічки деколи перебивається світлими плямами, навіть може здатись, що все налагоджується. Та насправді проблеми та весь негатив назбируються як снігова куля, щоб в кульмінації стати справжньою лавиною.

У фільмі можна знайти кілька пасхалок, ми навіть побачимо маленького Брюса Вейна, та загалом стрічка є абсолютно самостійною. Вона не франшизна, одному тільки Гоакіну Феніксу доведеться відновлюватись після ролі Джокера фізично та морально мінімум кілька місяців. Гоакін заради ролі схуд на 24 кг, дивився і вивчав хворих людей, вчив сміх.

Актор створив власний, унікальний образ Джокера. Протягом майже усього хронометражу фільму переймаєшся за головного героя і навіть співчуваєш йому. Весь біль, всі переживання, всі його емоції відчуваються в кожному погляді і русі. Він просто розчинився в образі Джокера. Крім Гоакіна Фенікса, до фільму залучені Роберт Де Ніро і Зазі Бітц, та тільки тут театр одного актора.

Творцям вдалося передати всю цю атмосферу напруженості. Немає ніде провисання сюжету, музичний супровід шикарний, гумор як такий практично відсутній, так він тут і не потрібен. Новий "Джокер" показав, що необов’язково розважати глядача, з персонажем коміксу можна зробити чудовудраму, без спецефектів, вибухів та інших витребеньок, які стали нормою.

Несправедливість, проблеми маленької людини, стигматизація психічних розладів і ще багато важливих гострих тем підіймає "Джокер". Так-так, фільм про героя коміксів, фільм, який дає про що подумати перед сном. Такого кіно дійсно небагато.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube



Джерело статті: “http://uainfo.org/blognews/1570449537--teatr-odnogo-aktora-retsenziya-na-film-dzhoker-.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя